Курсова робота!

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

1. Вимоги до друкування роботи

Текст курсової роботи повинен бути набраний на комп’ютері з використанням сучасного текстового процесора Microsoft Word.

Мова курсової роботи – державна.

Сторінки тексту й додатків повинні відповідати формату А4 (210×297  мм). Поля сторінки мають бути: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє і нижнє поля – по 15 мм.

Основний текст повинен мати параметри:

1) шрифт – Times New Roman;

2) розмір шрифту – 14;

3) міжрядковий інтервал – 1,5;

4) абзацний відступ – 1,25 см.

На сторінці повинно бути приблизно 1800 знаків, включаючи пропуски й розділові знаки, тобто 57-60 знаків у рядку, 28-30 рядків на сторінці.

Готову роботу друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу. Обрамлення сторінки рамкою не допустимо.

При виконанні курсової роботи необхідно дотримувати рівномірну щільність, контрастність і чіткість зображення, лінії, букви, цифри й знаки повинні бути чіткими, однаково чорними по всьому тексту.

Слід у тексті чітко розрізняти тире ( – ) та дефіс (-), які відрізняються розміром і наявністю пропусків до і після тире. Після ініціалів при прізвищах робити пропуск, наприклад, Т.Г. Шевченко. Століття позначати скорочено і за допомогою римських цифр, наприклад, ІІІ ст. до н.е.

Після остаточного затвердження кінцевого варіанту тексту науковим керівником курсову роботу треба скріпити в папку-швидкозшивач (без використання прозорих файлів).

2. Оформлення структурних частин тексту

Найменування структурних частин (ЗМІСТ; ВСТУП; НАЗВА РОЗДІЛІВ; ВИСНОВКИ; СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) друкують великими напівжирними літерами симетрично до набору тексту, тобто вирівнювання по центру. В кінці структурних частин крапки не ставляться.

Кожний розділ у тексті повинен мати заголовок у точній відповідності з найменуванням у змісті.

Кожна структурна частина курсової роботи ( ВСТУП, РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2, ВИСНОВКИ) повинна починатися з нової сторінки.

Номер розділу (арабськими цифрами) ставлять після слова «РОЗДІЛ». Після номера ставлять крапку, потім прописними літерами друкують заголовок розділу без крапки в кінці. Перенесення слів у заголовках не допускається. Після заголовка пропускають два рядки.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу – номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку друкується заголовок підрозділу (без крапки в кінці!). Заголовки підрозділів друкують маленькими напівжирними літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. В кінці другого речення крапка не ставиться.

До та після заголовку підрозділу пропускають один рядок.

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші, змісті номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Ілюстративний матеріал можна подавати у тексті або оформляти у вигляді додатків. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їхньому змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.

3. Правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи необхідно давати посилання на джерела, з яких автор роботи наводить цитати чи думки.

Якщо аналізується якась робота, чи викладається інформація з певної роботи, то потрібно у квадратних дужках вказати число, яке є номером цієї роботи у списку літератури, без пропусків до і після цієї цифри, наприклад, [14].

Цитати потрібно оформляти таким чином: точна цитата в лапках «…», пропуск, після цього у квадратних дужках ставиться номер за переліком літературних джерел, кома, пропуск, маленька буква «с» (сторінка), крапка, пропуск, номер сторінки за першоджерелом, наприклад: «Я знаю лише одне, що нічого не знаю» [15, с. 56] чи, якщо багатотомна праця – [2, т. 5, с. 75], після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пропуск не ставиться. Після викладу певної цитати «своїми словами» використовується аналогічна форма посилання – [1, с. 35].

Якщо цитата наводиться не з роботи автора думки, а з дослідження, у якому аналізується творчість автора наведеної у цитаті думки, то посилання роблять таким чином: у квадратних дужках пишеться «цит. за» ( після крапки – пропуск) і далі число, яке є номером роботи, з якої наводиться цитата у списку літератури, потім – кома, пропуск, буква «с», крапка, пропуск і номер сторінки за джерелом цієї цитати, після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пропуск не ставиться, наприклад, [цит. за 7, с. 345].

Якщо в цитаті пропущені слова чи фрази, то на їхньому місці ставлять трикутні дужки («Вставка»®«Символ») і три крапки в них, наприклад: «Якщо люди потребують лише матеріальні цінності, <…> то вони істоти свиноподібні» [3, с. 261].

Усі цитати і посилання повинні бути ретельно перевірені.

4. Оформлення списку використаних джерел

Список використаної літератури складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості теми, свідчить про рівень володіння автора навичками роботи з науковою літературою. До списку використаних джерел включається весь перелік наукових видань, якими користувався автор в процесі і підготовки робот, як друковані тексти, так і електронні ресурси. Бібліографія містить, як ті твори, на які є посилання в тексті, так і ті, які не цитуються, але були використані в процесі підготовки роботи.

Список використаних джерел містить бібліографічні описи і розміщується після висновків. Список літератури, як друкованих текстів, так і електронних ресурсів складається в порядку появи посилань у тексті. У разі використання електронних ресурсів (Інтернету) потрібно вказувати прізвище автора, назву роботи та обов’язково надавати посилання на сайт, на якому розміщена ця робота. Не дозволяється використовувати анонімну інформацію з Інтернету, списувати («скачувати») реферати за обраною темою. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту.

5. Оформлення ілюстрацій

Кількість ілюстрацій, які містяться у пояснювальній записці, визначається її змістом. Вона має бути достатньою для забезпечення ясності і конкретності тексту. Основними видами ілюстрацій є креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотографії. Їх слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. Перед рисунком і після нього слід залишати пустий рядок.

На всі ілюстрації мають бути посилання в курсовій роботи. У тому місці у тексті, де згадуються ілюстрації, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках, наприклад, (рис. 3.1) або використовують звороти типу “як це показано (видно) на (з) рис. 3.3”.

Підпис розміщують під ілюстрацією. Він складається зі слова “Рис.”, номера та назви ілюстрації. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації в цьому розділі, відокремлених крапкою, наприклад: "Рис. 2.1" – перший рисунок другого розділу. За потреби під назвою ілюстрації розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Їх не рекомендується наводити безпосередньо на рисунку.

6. Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці слід наводити посилання в тексті курсової роботи.

Над таблицею праворуч розміщують надпис "Таблиця", зазначаючи її номера. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком тих, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, "Таблиця 3.1" – перша таблиця третього розділу. Крапка після номера не ставиться.

Таблиця повинна мати назву, що відображає її зміст, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і розміщують симетрично над таблицею. Крапка у кінці назви не ставиться. Номер і назву таблиці не підкреслюють.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то таблицю ділять на частини, розміщуючи їх одна під одною, або поруч, або переносячи одну з них на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її заголовку і боковик. При такому поділі таблиці можлива заміна її заголовку або боковика номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово “Таблиця___” вказують один раз над її першою частиною, над рештою пишуть: “Продовження табл. __” зазначаючи при цьому її номер. Заголовки граф таблиці мають починатися з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. Крапка у кінці заголовків і підзаголовків граф не ставиться. Якщо наведені у таблиці числа мають вимірювальні одиниці, то їх указують у заголовках або підзаголовках граф через кому. Якщо всі величини, які містяться в таблиці, мають одну й ту саму розмірність, то її вказують у заголовку таблиці. Текст у рядку слід починати з великої літери.

У заголовку та підзаголовках таблиці дозволяється використовувати буквені позначення величин, які були раніше розшифровані в тексті або на рисунках. Параметри, що мають однакове буквене позначення з різними числовими індексами, слід групувати у порядку зростання індексу.

Текст, який повторюється у графах таблиці, дозволяється замінювати лапками. Цифри, математичні та хімічні символи, позначення документів тощо замінювати лапками при повторенні не дозволяється. Якщо у якійсь графі таблиці дані не наводяться, то в ній ставиться прочерк.

Для всіх стовпчиків таблиці слід використовувати однакове центрування даних. Таблиці необхідно розміщувати так, щоб їх можна було читати без повороту курсової роботи. Якщо це зробити неможливо, то їх розміщують так, щоб читаючи курсову роботу, можна було повернути на 90⁰ за часовою стрілкою. За необхідності таблиці можуть бути перелічені в одному з додатків із зазначенням їх номерів, назв та номерів сторінок, на яких вони розміщені. Приклад оформлення таблиці наведено нижче.

Таблиця 1.2

Назва таблиці

	Обсяг інвестицій, млн. грн.
	Київ	Донецьк	Харків	Запоріжжя
1999	12,3	9,5	2,7	3,2
2002	14,5	11,3	3,5	4,3
2003	19,8	12,7	4,7	5,1
2004	21,4	16,4	5,4	5,9

7. Оформлення переліків

За потреби у тексті роботи можуть бути наведені переліки. Перед ними ставиться двокрапка. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або арабські цифри чи малі літери українського алфавіту з дужкою (перший рівень деталізації).

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Загальними вимогами до викладення матеріалу курсової роботи студента є чіткість побудови, логічна послідовність, переконлива аргументація, точність у визначеннях, конкретність у поданні результатів роботи, доведеність висновків й обґрунтування рекомендацій.

Зміст курсової роботи обов’язково перевіряється керівником на плагіат за допомогою спеціального програмного забезпечення, унікальність роботи повинна складати не менше 70%.

Курсова робота повинна мати наступну структуру:

– титульний аркуш (додаток А);

– зміст (додаток Б);

– вступ (2-3 сторінки);

– основна частина, поділена на підрозділи (24-30 сторінок), при цьому:

І розділ (8–10 сторінок);

ІІ розділ (8–10 сторінок);

ІІІ розділ (8−10 сторінок);

– висновки (2-3 сторінки);

– список використаних джерел;

– додатки.

Рекомендований обсяг курсової роботи 35-40 сторінок комп’ютерного тексту без додатків та списку літератури (при дотриманні норм оформлення тексту). Значне перевищення встановленого обсягу є недоліком роботи й указує на те, що студент не зумів відібрати й переробити потрібний матеріал.

У вступі розкривається:

– актуальність теми, тобто розкриття причин важливості розглядання і дослідження обраної теми саме сьогодні, а також яке суспільне і наукове значення має дослідження обраної теми;

– ступінь розробленості обраної проблеми у науковій літературі (короткий аналіз того, що, ким і як досліджено);

– предмет дослідження – це та частина об’єктивно існуючого знання – об’єкта дослідження (тобто предмет більш вузька область дослідження, ніж об’єкт), яка власне і досліджується. У одному об’єкті може бути виділена достатньо велика кількість предметів дослідження (предмет дослідження повинен відповідати його темі);

– об’єкт дослідження – це та область об’єктивно існуючого наукового знання, у рамках якої знаходиться те, що буде осмислюватися (досліджуватися);

– мета дослідження – це формулювання тієї кінцевої цілі (або цілей), яку автор дослідження бажає досягти (мета роботи переплітається з її назвою і повинна чітко вказувати, що саме розв’язується в курсовій роботі);

– завдання дослідження – це ті завдання, за допомогою яких може бути досягнута мета дослідження, ці завдання розкриваються в підрозділах відповідних розділів курсової роботи;

– структура курсової роботи, наприклад, курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

У вступі потрібно добиватися стислості та чіткості розкриття матеріалу.

Основна частина курсової роботи включає три розділу, кожен з яких поділений на відповідну до змісту кількість підрозділів, що послідовно розкривають визначенні завдання дослідження. В першому розділі здійснюється аналіз основних понять та наукових концепцій за темою курсової роботи, у другому – аналізуються методичні аспекти навчання інформатики за темою курсової роботи. В третьому розділі – наводиться власний досвід автора роботи з теми курсової роботи.

У висновках подається власна оцінка ступеня вирішення тих завдань, що стояли перед дослідником; формулюються загальні висновки по роботі, подаються розроблені на їхній основі рекомендації.

Список використаних джерел (не менш ніж 20-30 джерел) подається у порядку появи посилань у тексті і повинен відповідати вимогам державного стандарту. До списку використаних джерел включається весь перелік наукових видань (не підручників!), якими користувався автор в процесі підготовки роботи, як ті твори, на які є посилання в тексті, так і ті, які не цитуються, але були використані в процесі підготовки роботи, як друковані тексти, так і електронні ресурси, але тільки авторські наукові тексти.

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття дослідження: плани-конспекти уроків, інструкції до лабораторних занять, зразки розробленого дидактичного матеріалу, електроні програмні засоби, розроблені під час наукового дослідження для досягнення мети і завдань дослідження.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: кафедрою інформатики та інформаційних технологій в освіті КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЗОР

РОЗРОБНИКИ:

Чернікова Людмила Антонівна, доцент

Собакар Олена Олександрівна, старший викладач

Задорожкіна Яна Сергіївна, старший викладач

ОБГОВОРЕНО ТА РЕКОМЕНДОВАНО ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ

на засіданні кафедри інформатики та інформаційних технологій в освіті

протокол № № 1 від 14.01.2015

Завідувач кафедри

інформатики та інформаційних

технологій в освіті                                   _________          Л.А. Чернікова